.

Саме поєднання цих понять, знань і природного дару людини притаманні характеру і діяльності директора державного професійно-технічного навчального закладу «Херсонський професійний ліцей зв’язку та поліграфії» Надії Лучко. В її активі – батьківська мудрість виховання з джерел істинно народних традицій і звичаїв, юність на славній історичними звитягами народу Бродівщині Львівської області, студентські роки в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у древньому Львові. А після закінчення – уся трудова діяльність на Херсонщині…

Вибір вузу був невипадковим. Із дитячої пам’яті досі незбутні подивування таїною виготовлення книжки.

У студентські роки Надія вийшла заміж, а, закінчивши інститут, за розподілом була направлена на Херсонщину. Працювала у Чаплинській районній друкарні. Чоловік, Василь Якович – юрист за фахом, служив в органах прокуратури. Разом виховували сина Дмитра.

Робота в друкарні стала для Надії Лучко справжньою школою загартування. У ті роки видавнича справа була надзвичайно ідеологічно зарегульованою, піддавалася винятковому партійному контролю. Газет, журналів, книжок виходило в світ багато, причому немислимими сьогодні накладами. Зі студентської лави потрапити в такі жорна – серйозне випробування й наука для становлення характеру, професійного росту, життєвого досвіду…

Через п’ять років чоловіка перевели працювати до Херсона, а в навчальну друкарню ПТУ №8 якраз підшукували інженерного працівника. Надія Іванівна одразу ж взялася до роботи, якої було чимало. Адже поліграфічних підприємств тоді діяло небагато, тож за рік в учбових майстернях, бувало, переробляли до 10 тонн паперу. Згодом її призначили заступником директора з виробничої роботи. То були чудові часи для навчального закладу. Держава не шкодувала коштів для підготовки фахівців поліграфічної справи, було придбано багато устаткування, вистачало й матеріалів.

2001 року в училищі оголосили конкурс на вакантну посаду директора. Надія Лучко успішно пройшла це випробування і була затверджена керівником навчального закладу. З того часу 10 років очолює колектив, обравши тверду позицію: немає питань, які не підлягають вирішенню, слід мати мету, бажання й наполегливість.

Мабуть, найскладніший період керівництва припав на реорганізацію три з половиною роки тому. Два ліцеї були об’єднані, і, зрозуміло, в кожному навчальному закладі уже був сформований власний колектив. Процес об’єднання виявився важким і подеколи болючим. Були й безсонні ночі, й тривожні роздуми, й принципові рішення, які не кожному подобалися. Ці турботи не додали здоров’я, але вкотре загартували і принесли свої плоди, нові здобутки. То був досвід високої самоорганізації, чіткого планування роботи.

– Для мене як для керівника завжди на першому плані – сприятливий психологічний клімат у колективі, – говорить Надія Іванівна. – Усі співробітники – чи то викладач, чи заступник, чи техпрацівниця – передусім мають чітко знати і глибоко усвідомлювати своє місце, завдання і посадові обов’язки. Намагаюся сповідувати демократичний стиль керівництва, орієнтований на розвиток творчої особистості колег. Звісно, є педагоги, на яких я насамперед спираюся у роботі, довіряю й покладаюся на їхній професіоналізм. Буває, доводиться приймати непрості рішення, які вплинуть на долю людини. Саме тоді раджуся зі своїми найближчими помічниками, аби розв’язати проблему зважено й розсудливо.

А покластися у роботі директорові є на кого: це – заступники Олена Данилова, Тетяна Целік та Наталія Марковська, старший майстер Олена Гребенюк. Є міцна команда творчих ініціативних вчителів, які працюють з великим натхненням. Клопотів завжди вистачає. У ліцеї є гуртожиток на 300 учнів. Навчаються багато сиріт. У кожної дитини свої турботи, своя, не завжди проста, доля. Отож справжній педагог мусить жити проблемами своїх вихованців.

Колеги відзначають, що Надія Іванівна – керівник, який здатен тонко відчувати дихання колективу, ефективно керувати ним, мислити нестандартно. Ініціативність, прагнення до саморозвитку, вимогливість до себе – саме цю планку ставить вона собі й намагається спрямувати на такі орієнтири педагогів та працівників навчального закладу. Завжди доводить розпочату справу до логічного завершення. І цілком закономірно Надію Іванівну нагороджено, крім численних грамот місцевих органів влади та управління, нагрудними знаками «Відмінник освіти України», «Антон Макаренко» і Почесною грамотою та відповідним знаком Генеральної дирекції Укрпошти.

Значним здобутком ліцею останніх років Надія Іванівна вважає відкриття учбової друкарні. Тепер вихованці набувають досвіду сучасних поліграфічних технологій безпосередньо в навчальному закладі. Крім цього, обновили покрівлю в гуртожитку, замінили тепломережу, каналізацію, відкрили комп’ютерний клас…

Надія Лучко переконана, що без затишку і злагоди у родині неможливо говорити про успішність будь-якої людини. Сім’я – це святе, осередок поваги, любові, тепла, надійності. Допомагає підтримувати душевну рівновагу і внутрішню гармонію спілкування з живою природою. А коли на роботі, в родині, в душі панує гармонія, то, без сумніву, життя вдалося.

Сергій Сидоренко