Воскресенье, 22.10.2017, 10:18
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

.

Block title

Поиск






Главная » 2016 » Март » 24 » Опорні школи - щасливе майбутнє освіти?
Опорні школи - щасливе майбутнє освіти?
09:50

З 15 березня розпочато прийом конкурсних пропозицій на створення опорних шкіл у регіоні. З 25 березня розпочнеться оцінка та відбір проектів для їх подальшої реалізації. Процес реформування освіти перестає бути чимось абстрактним та відтермінованим, і стає все ближчим до конкретної школи, конкретного вчителя, до кожного учня. Не можу сказати напевне, але складається враження, ніби уряд тривалий час розповідав громадянам, які чудові перспективи чикають на нас усіх, агітував та зрештою втомився. І щоб не витрачати сили та слова, вирішив одразу перейти до діла – без вивчення реальної ситуації по країні (підкреслюю – реальної, а не середньостатистичної і узагальненої), не очікуючи прийняття базового Закону України «Про освіту», приступити до реалізації проектів з будівництва щасливого освітнього майбутнього.

 

Майбутнє очима уряду

   Не так давно на черговому засіданні уряду заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей презентував проект створення опорних шкіл у регіонах. Пізніше Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк оголосив, що таких шкіл в Україні має бути на початковому етапі хоча б 100. А далі, мовляв, видно буде, може й збільшимо їх число, за необхідності…
   То навіщо потрібні опорні школи, у чому економічна вигода, і що з цього усього вийде?
Основна мета створення опорних шкіл – забезпечення якості освіти, рівного доступу до якісної освіти, а також питання ефективності використання ресурсів. 
   «Ми маємо малокомплектні школи, де навчання учнів надзвичайно дороге, але найгірше – там надзвичайно низький рівень якості освіти», – зазначив під час вищезгаданого засідання уряду Павло Хобзей.
   Сьогодні в Україні налічується 613 шкіл І-ІІ ступенів, де навчаються менше 25 учнів з 1-го по 9-й класи. Вартість навчання одного учня в таких школах обходиться державі понад 50 тисяч гривень на рік при середній розрахунковій вартості навчання одного учня по країні у 9 тис. 100 грн.
   При створенні опорних шкіл початкові школи залишатимуться за місцем проживання дитини, а учні які навчаються у 5-9 класах перейдуть навчатися в опорну школу. Рішення про створення опорних шкіл будуть приймати громади.
   Для прийняття рішення місцевими органами самоврядування щодо консолідації мережі шкіл та створення опорної школи має бути створена відповідна інфраструктура, а також можливості підвезення учнів і вчителів з базової школи до опорної.
   В опорній школі має бути досвідчений директор, кваліфікований педагогічний колектив, гарна матеріально-технічна база.
   Окрім того, директор опорної школи відповідатиме за якість підготовки педагогічних кадрів і якість освіти, яка є в опорній школі та її філіях.
   Не обов’язково на всіх територіях будуть створені опорні школи. «Деякі громади на даному етапі зможуть залишити школи в такому вигляді, як вони є, але за опорною школою ми бачимо майбутнє», – підкреслив Павло Хобзей.
   Для консолідації шкільної мережі й створення опорного навчального закладу необхідно попереднє рішення місцевих органів самоврядування та не менше трьох його філій, а також розрахунок кількості учнів, які будуть підвозитися до опорної школи після консолідації мережі. На закупівлю шкільних автобусів урядом виділено 600 мільйонів гривень, а частину коштів нададуть з місцевих бюджетів.
   Опорна школа, як правило матиме 360 учнів, мінімум два класи в кожній паралелі. Мова йде про 3-5 шкіл із тих, які є на території.
   Конкурс на створення опорних шкіл буде проводитися обласними органами влади. Для проведення конкурсу на найкращий проект опорної школи уряд в виділив місцевим органам влади у вигляді субвенції 200 млн. грн.
   Для участі у конкурсі місцеві органи самоврядування, місцеві громади мають надати план розвитку навчального закладу на наступні 3 роки з оцінкою можливих ризиків, кількість ставок педагогічних та непедагогічних працівників, що будуть скорочені в процесі створення опорного закладу (з філіями), план організації підвезення учнів і вчителів до опорної школи, організації інклюзивного навчання у закладі при наявності дітей з особливими потребами. Обов’язковою вимогою є чіткий опис інвестиційних потреб опорної школи.
   Важливими є інвестиції, які йдуть на навчальні кабінети та розвиток вчителів.
Обласні управління освіти і науки мають обрати кращі проекти опорних шкіл, які надали місцеві громади. До складу конкурсної комісії на кращий проект опорної школи увійдуть два представники обласного департаменту освіти, по одному представнику Міністерства освіти і науки України, постійної комісії з питань освіти обласної ради, офісу реформ, громадськості.
   «Нам треба підіймати спроможності громади. Тому склад конкурсної комісії повинен бути таким, щоб була комунікація між різними відомствами щодо процесу децентралізації. Середня освіта – це основа для об’єднання територіальних громад і основна їхня функція, делегована державою», – пояснив заступник міністра, презентуючи концепцію створення опорних шкіл в Україні.
Це у короткому викладені те, як бачать необхідність та можливість створення опорних шкіл у міністерстві освіти і науки. А як це сприймається вчителями, батьками?

 

Майбутнє з точки зору громади

   У соціальних мережах не вщухають баталії з приводу правильності обраного урядом курсу. Не хотілося б зводити все до банального заперечення. Та слід визнати – більшість коментаторів висловлюють щире занепокоєння тим, що ідея геть далека від ідеалу буде так само недолуго втілюватись як і більшість реформаторських заходів українських урядів. Прикладів тому чимало.
   Не претендую на істину в останній інстанції, просто хочу глибше розібратись у суті питання, та сподіваюсь, що і мої шановні колеги зі шкіл області долучаться до конструктивної дискусії з цього приводу.
   По-перше, хочу підкреслити, що ідея створення опорних шкіл в освітніх округах має право на життя і дійсно може дозволити значно покращити рівень освіти. 
   А, по-друге, хочу зауважити, що без ґрунтовного вивчення ситуації на місцях ця чудова «задумка» може померти ще не встигнувши до пуття зародитись. Ба ще гірше – розпочнуть, наламають сухостою і… через тотальний брак коштів все «заглохне», або впаде на батьківські плечі.
   Перейду до конкретних зауважень по кожному з пунктів пропозиції.


   Планується, що створюватись опорні школи будуть за результатами конкурсу. За його умовами у результаті консолідації шкільної мережі буде створена опорна школа з мінімум 3 філіями. У проектній документації на розгляд конкурсної комісії необхідно надати розрахунок кількості шкіл, які стануть філіями (з пониженням ступенів) та кількість шкіл, які при цьому будуть ліквідовані. 
Починаючи вже з цього моменту більшість педагогів у селах та селищах навіть не намагаються читати  пропозицію про опорні школи – для них і так вже все ясно. «У нас маленька школа, до райцентру 60 км. Як нас закриють, то де я буду працювати?», – пише Галина Навроцька в одній із соцмереж. – «Мені вже трохи лишилось до пенсії, в опорну школу точно не візьмуть. Кажуть треба підвищувати кваліфікацію. Та куди мені вже. Тут до пенсії два роки лишилось. А кожного дня їздити з роботи на роботу на таку відстань я вже не подужаю». А таких прикладів можна нарахувати сотнями. Звісно, нас має більше турбувати доля дітей та рівень їх освіти. Але й про долю вчителів, які опиняються перед загрозою скорочення теж не слід забувати. Чи має уряд план, яким чином будуть працевлаштовані вчителі, які потраплять під неминуче скорочення? Я, якщо чесно, поки не чула жодної заяви з цього приводу. В урядовій презентації опорних шкіл чітко сказано про врахування кількості ліквідованих шкіл і скорочених педагогічних працівників. Та жодного слова про те, чи будуть вони працевлаштовані, де, на яких умовах і за який кошт.
   Ось, до речі, коментар Лілії Зімакової, доцента Полтавського Національного педагогічного Університету ім. Короленко: «Системних, послідовних, адекватних змін не видно. Головний меседж «реформи» – «кількість шкіл, педагогів, працівників, що буде скорочена». Може наша держава на решті зверне увагу на кількість педагогів, які працюють з дітьми, на кількість дітей в класі в провідних країнах світу. Тільки інклюзивне навчання вимагає додаткових педагогів. Ще немає планів розвитку навчальних закладів, а прем`єр вже виділяє на області автобуси (в Полтавську область - 1 тисячу автобусів). Цікаво, як порахували їх кількість, хто зацікавлений у їх закупівлі?»
   Також за умовами конкурсу необхідно розрахувати кількість учнів, які будуть підвозитись до опорної школи після консолідації мережі. Має бути враховано, що на опорну школу можуть придбати за рахунок державних ті місцевих коштів один-два автобуси. Відстань від філій до опорної школи не має перевищувати 45 хв. у дорозі в один бік. 
   На папері виходить все гарно: по рівнесеньких дорогах, на гарненьких автобусах і дітей і вчителів привезуть у школу, а потім відвезуть додому. Так це ж на папері. А ось що з цього приводу кажуть громадяни:
   «Враховуючи густину населення, для того, щоб школа назбирала 360 учнів в деяких регіонах доведеться їхати не в сусіднє село, а 40 кілометрів чи взагалі в райцентр. Це типу дитина 5 клас, зимою в мороз, пішком іде снігом 3 кілометри до шкільного автобуса, а потім ще 30-40 хвилин з мокрими ногами в холодному автобусі їде до опорної школи?» (Тарас Рутковський, місто Бережани Закарпатська область).
   «По яких дорогах будуть їздити ці автобуси? У нас хіба вони в ідеальному стані», – Ірина Тернова, начальник відділу регіональної та інформаційної політики Золотоношської райдержадміністрації Черкаської області.
   Ну, з автобусами і дорогами все зрозуміло – самі їздимо-ходимо, самі бачимо… Коментарі, як-то кажуть, зайві. 
   А от, що справді хвилює, це фінансування опорних шкіл та їх філій. У презентації чітко й однозначно вказано – точкове покращення матеріального стану опорної школи. І в проектах пропозиції на конкурс має бути чіткий опис інвестиційних потреб школи. А саме: інвестиції в оснащення шкільної лабораторії та кабінетів фізики, хімії, біології, географії; мультимедійне обладнання; встановлення мережі wi-fi з безкоштовним доступом для всіх вчителів та учнів в опорній школі; інвестиції у шкільну бібліотеку та заходи енергозбереження; ремонт приміщення школи; облаштування, необхідні для забезпечення інклюзивного навчання; модернізація спортивних споруд; професійний розвиток вчителів. Кожний з цих пунктів, як ідея, не може не викликати захоплення, у будь-якої нормальної людини. Ну, а справді, скільки вже можна вчити дітей хімії, пояснюючи проходження елементарних реакцій на пальцях? Та й фізику з біологією без наочності добре не засвоїш. Мультимедійне оснащення річ необхідна, та дитина влаштована так, що за краще воліє власноруч що-небудь з пробірки в колбочку попереливати, ніж 20 разів споглядати, як це робить хтось інший.  І споглядання будови клітини якогось лататтячка через справжній мікроскоп більш привабливе для школяра, ніж те саме на екрані проектора у виконані досвідченого лаборанта.
   Але така «насолода» виявиться недоступною учням шкіл-філій. На це у них не буде коштів. Хтось мені скаже – ну, так перейдуть в опорну школу і там все вже й побачать і відчують. Добре, просто уявімо таку  абстрактну ситуацію. Маємо у якості філій не тільки початкову школу І ступеня, а ще й, щонайменше, дві основні ІІ ступеня. З 6 класу учні вивчають біологію, далі йде фізика та хімія. У школах-філіях немає належного оснащення кабінетів – ні реактивів, ні обладнання. Є якісь картинки, можливо є старенький комп’ютер з непевним Інтернетом. Та сама будова клітини, чи простенька хімічна реакція… Діти вірять на слово вчителеві, що хімія цікава наука, дивляться на картинки і все. Навичок роботи з реагентами не мають, окуляр мікроскопа в очі не бачили. Після 9 класу, або ж трохи раніше переходять до опорної школи. Та це все є, та вони ж не знають і не вміють з цим працювати на тому ж рівні, як їх однолітки, які починали вчитись в опорній школі від самого початку. Це рівність освітніх можливостей чи ні? Будуть вони успішні у такому оточені? Питання до психологів та педагогів… Тай до батьків. Нормальні батьки прагнутимуть, щоб їх діти отримували не гірші можливості ніж учні опорної школи. Значить, вони будуть змушені комплектувати шкільні лабораторії власним коштом. З точки зору уряду цілком нормально. А чи давно наші урядовці були у звичайних селах? Вони бачили тих батьків і знають яку реальну зарплатню вони мають? Та чи взагалі мають стабільну роботу…
   На превеликий жаль, доводиться визнавати, що рівність доступу до якісної освітив черговий раз значно перебільшена. І здебільшого не зі злого умислу, а через незнання реального стану справ. До поки ми будемо орієнтуватись на макроекономічні показники та середньостатистичні дані у конкретних селах конкретні діти будуть мати значно гірші можливості для освіти ніж їх однолітки. 
Виявляється, що проект створення опорних шкіл викликає більше запитань ніж є зрозумілих і чесних відповідей на них. 
   На превеликий жаль, жоден з міністерських чиновників не дав конкретного роз’яснення стосовно реалізації цього проекту. Є лише загальні гасла, призиви та так би мовити, стратегічне бачення. А де ж тактика? З цього приводу не полишають побоювання, що непогана ідея з опорними школами в результаті може мати ті ж наслідки, що й рішення Кабінету міністрів про передачу фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів на місцевий рівень. Нагадувати, що з того вийшло, я думаю, не варто…
   Зрозуміло одне – ми можемо продовжувати дискутувати з приводу необхідності, доцільності та раціональності опорних шкіл скільки нам заманеться. Та процес вже запущено, школи будуть створюватись, філіали будуть, а малокомплектні школи ліквідують. Що з цим робити – вирішувати кожному з вас особисто.

Лариса Виселко

Просмотров: 1006 | Добавил: dger | Рейтинг: 0.0/0