На
запитання «Джерел» щодо проблем мовного навчання відповідає голова робочої групи
з розробки Концепції мовної освіти в Україні, член-кореспондент НАПН України
доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та психології
Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних
кадрів Євдокія Голобородько.
–
Євдокіє Петрівно, уже не один місяць українське суспільство надзвичайно
бурхливо, подеколи навіть удаючись до крайнощів, обговорює Концепцію мовної
освіти в Україні. А в чому саме полягає зміст Концепції, чим, на вашу думку,
викликана необхідність її впровадження?
–
Життя завжди вимагає удосконалення, оновлення, особливо сьогодні, коли
спостерігається науково-технічний прогрес, стрімкий розвиток суспільства, і
насамперед – у галузі інформації. Отже, це потребує, щоб ми, фахівці-мовознавці
та педагоги, продумали спільне бачення підвищення культури мовлення,
гармонійності в спілкуванні. Зазначу: йдеться не стільки про створення цілковито
нової Концепції, скільки про узагальнення тих напрямків, які вже були
розроблені: для вивчення рідної, державної мов, комунікативної, когнітивної
методик, викладання мов національних меншин та ін. Отож цілком зрозуміло, що
прийшов час систематизувати ці напрацювання, а разом з тим осучаснити мовну
Концепцію. Крім того, в Концепції було враховано принцип безперервної освіти,
охоплено всі її етапи: дошкільний, початкової, середньої, вищої школи та
післядипломної освіти.
–
Чи можна сказати, що робота над Концепцією завершена?
– Ні,
так сказати не можна. Ця робота триває. До складу робочої групи входять досить
підготовлені фахівці: академіки, доктори наук, професори, методисти,
представники вищої школи, післядипломної освіти, завідуючі наукових лабораторій,
працівники МОН України, які також мають відповідну освіту. У розробці задіяні
науковці провідних вищих навчальних закладів різних регіонів України, фахівці
української, російської, іноземних мов. Працював у робочій групі й експерт у
галузі європейської мовної політики і мовного регулювання.
– У
засобах масової інформації чулися дорікання з приводу того, що документ був
опублікований для суспільного обговорення саме під час новорічних та різдвяних
свят, коли люди в останню чергу переймалися мовною проблемою…
–
Питання мовної культури стосуються не лише філологів, не лише вчителів інших
предметів, а й усього суспільства. Концепція, над якою ми працювали у вересні–листопаді, була розміщена на сайті Міністерства
освіти, науки, молоді та спорту, причому раніше жодний подібний документ не
обговорювався так широко, тому особисто я вбачаю тут безперечну демократичність
цього процесу. Вільне ознайомлення тривало з 24 грудня по 4 лютого. Часу для
цього було достатньо, а свята – вільні від роботи дні. Тому хто хотів, той мав
нагоду проаналізувати наш доробок. Ми одержали понад сто відгуків на Концепцію і
зараз опрацьовуємо їх, аби врахувати слушні, конструктивні пропозиції. Корисні
ідеї будуть також ураховані надалі в стандартах, програмах, методичних
посібниках.
–
Чи були якісь розбіжності серед науковців, які працювали над
Концепцією?
–
По-перше, слід урахувати, що Концепція – це не закон і не указ. Він не є чимось
категоричним. Її положення будуть доопрацьовуватися, змінюватися, збагачуватися.
По-друге, вона не є пунктом якоїсь політичної програми. Йдеться виключно про
освіту. Між іншим, у відгуках, що ми отримали, чимало саме політики. Серед
членів робочої групи також були різні думки. Одні віддають перевагу рідній мові
в освіті, інші – державній. Були враховані думки авторитетних учених, які
зробили значний внесок у розвиток освіти, тож у Концепції ще раз підкреслено
роль саме державної мови.
–
Чи всі мови, носії яких проживають у нашій державі, враховано в
Концепції?
– В
Україні проживають представники понад 100 етносів. Тож у Концепції ми окремо на
кожній з них не зупинялися. Існує Європейська хартія національних мов і мов
меншин, положення якої ми також врахували.
–
Опозиційні політики практично в один голос розцінюють розроблену Концепцію як
наступ на українську культуру, українську мову…
–
Нічого подібного в Концепції немає. Так, ми отримували деякі досить емоційні
листи, в тому числі й негативну реакцію на роботу групи. Але вчені, в основному,
переймаються проблемами освіти. Тому ще раз повторюю: жодного наступу на
українську мову – ні як на рідну, ні як на державну немає і бути не може.
Особисто я, як викладач, який навчає учнів та студентів і української, і
російської мов ось уже п’ятдесят років, маючи в науковому доробку методичні
посібники з цих мов, не можу зрозуміти обвинувачень, що лунають від
опонентів.
–
Серед критичних закидів особливе невдоволення висловлювалося саме з приводу
надання російській мові статусу мови міжнаціонального
спілкування…
–
Зрозуміло, що міжнаціональною у нашій державі має бути українська. У Концепції
йшлося про російську як мову міжнаціонального спілкування на теренах СНД. Але ця
теза в процесі роботи була знята, бо кожна людина у повсякденному житті, в
залежності від ситуації, може користуватися зручною для неї мовою. Тому одним із
завдань концепції якраз і є виховання багатомовної особистості. Взагалі ж, на
мою думку, кожна молода освічена людина, крім української, має володіти ще
двома-трьома мовами. Якщо ж говорити про інші напрями мовної освіти, то одним із
критеріїв Концепції є своєрідний європейський вимір, тобто має бути гарантоване
право кожного громадянина вільно обирати мову навчання. Сьогодні і росіяни, і
українці, говорячи між собою рідними мовами, цілком розуміють один одного. І це
прекрасно. Хочу вкотре наголосити, що наша Концепція – саме мовної освіти,
спрямована вона на збагачення можливостей різних мов та досконале оволодіння
ними.
Запитував Сергій Сидоренко
|
