.

Шляхи розвитку та вдосконалення технікумів і коледжів обговорюється вже не один рік: чи увійдуть вони до складу університетів, чи збережуть автономію, чи стануть професійними коледжами? Відповідей немає, адже закон про вищу школу, який мав би врегулювати всі питання, і досі не прийнятий ВР України. Разом з тим скорочення кількості абітурієнтів змушує адміністрацію закладів шукати вихід, аби залишатися привабливими на ринку освітніх послуг. Одна з переваг ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації – відносно невеликий термін навчання. Це дозволяє молоді швидше розпочати свою трудову біографію, заробляти кошти, стати незалежними. До того ж, за умов збалансованої системи ступеневої освіти, продовжити з часом навчання за обраною спеціальністю та отримати повну вищу освіту.

Своїм баченням майбутнього технікумів і коледжів поділився з «Джерелами» голова Херсонської обласної ради директорів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, директор Херсонського політехнічного коледжу Одеського національного політехнічного університету Олександр Яковенко.

- Сьогодні ми маємо 4 проекти закону про вищу школу. У трьох з них наші заклади залишаються у системі вищої школи як професійні коледжі. Відбудуться певні зміни і у системі оплати праці викладачів. Якщо сьогодні вони отримують заробітну плату, як вчителі загальноосвітніх шкіл, то з прийняттям закону перейдуть на університетську систему оплати. Це значно підвищить престиж наших працівників, стане стимулом до наукової роботи та професійного зросту. При цьому сама структура роботи не зазнає змін.

- Однак, новий закон передбачає укрупнення вузів усіх рангів. Чи не станемо ми свідками скорочення чисельності закладів?

- Скорочення глобального відбуватися не буде, принаймні у нашій області. Адже ми, певною мірою, унікальні. З 17 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації 8 знаходиться у обласному центрі, і жоден не повторює інший за напрямком навчання. Тож навряд чи комусь спаде на думку поєднати, скажімо, наш коледж і музичне училище. Але прецеденти вже є. В Одесі, Харкові та Івано-Франківську відбулись злиття аналогічних навчальних закладів. Утім, об’єднання не стане панацеєю, якщо не збільшиться кількість студентів. За останні роки вона скоротилася суттєво. Колись у нашому технікумі був досить великий конкурс – 4 особи на місце. Зараз близько 1,5.

- Ви плідно співпрацюєте з Одеським університетом, а щодо херсонських вузів?

- Десь років 7 тому я звертався з пропозицією про спільну роботу до керівників наших університетів, але мене не чули. Сьогодні ситуація змінилася, і вони прийшли до нас. Ось уже цього року Херсонський національний технічний університет запросив до себе 10 наших випускників на бюджетні місця і 15 за контрактом на різні спеціальності. Щоправда, необхідно врегулювати всілякі юридичні тонкощі, щоб працювати як повноправні партнери. Але лід тронувся. Ми вже багато років співпрацюємо таким чином з професійно-технічними навчальними закладами Херсона. Радо приймаємо їх учнів на відповідні спеціальності. Цей ланцюжок уже відпрацьовано: погодили навчальні плани, уклали договори про співпрацю. Тож поступово налагодимо зв'язок і з університетами.