.

  За час окупації міста Херсона нацисти розстріляли й замордували 17 тисяч мирних радянських громадян.

   Наприкінці вересня більше 8500 євреїв було розстріляно за містом.

   Страшна доля спіткала всіх циган, які проживали в районі міста Херсона. Спочатку окупанти оголосили циганам, що збирають їх для відправки до Румунії. Коли зібралося до 300 циган, їх розстріляли біля міської в’язниці і трупи звалили в ями в районі валів.

  Встановлено, що фашистські загарбники повністю знищили 12068 споруд, в тому числі: 1771 будову промислово-виробничого призначення, 2942 житлових будинки, 4619 тваринницьких будов, 1631 будову складського господарства та торговельних баз, 1105 інших об’єктів господарського призначення.

  Коли читаєш ці сухі архівні дані, стає моторошно. І не тільки від розуміння того, що у страшні роки Великої війни гинули безневинні люди лише через не ту національність. І не від того, що усвідомлюєш: крім багатомільйонних людських жертв країна зазнала і значних матеріальних збитків. Звісно, не можна ставити на одні ваги життя людини та будівлі – вартість їх не порівнянна і терези завжди схиляться на бік життя.

  Жах проймає через те, що се повторюється знову. Знову гинуть молоді люди, діти, жінки… Так, тепер національність вже не відіграє такої страшної вирішальної ролі. Тепер інші критерії нестерпного і жахливого «відбору» – любов до власної країни та прагнення до незалежності.

  Мине з десяток років й історики, вивчаючи події сьогодення, розповідатимуть про економічні та політичні передумови агресивної поведінки однієї країни по відношенню до іншої. Вони, як це вже було з історією Великої Вітчизняної війни, розпишуть, що агресія була неминуча. Фашисти початку ХХ сторіччя анексували Судети, мотивуючи свої дії «відновленням історичної справедливості» та захистом інтересів етнічних німців. Не виникає ніяких асоціацій? Криза в економіці на початку діяльності фашистів у Германії в 30-ті роки призвела до початку жахливої війни – у держави виникло щонайменше три головні проблеми, які необхідно було вирішити. По-перше, відповідальність за економічний провал внутрішньої політики було вкрай необхідно перекласти на «ворогів» (і не має значення, що країни, які потрапляли у цю категорію мали власні проблеми і не мали жодних намірів по відношенню до тодішньої Германії). По-друге, купу безробітних треба було кудись подіти, а бажано зайняти чимось і не без вигоди для правлячої верхівки. Тож молодим хлопцям добре втлумачили, що вони можуть врятувати не тільки країну, а й здобути багатство для власних родин, якщо стануть під знамена фашистів. А, по-третє, саме завдяки початку бойових дій у 1939 році економіка Германії почала стрімко зростати (на повну потужність запрацювала важка промисловість) з усіма відповідними наслідками. Знову ж таки нічого не нагадує?

  Зважаючи на ці невтішні аналогії, вимушена постійно питати себе – зможемо ми зараз зупинити агресію по відношенню до нашої країни чи це жахіття розгориться ще дужче і наші діти вже не тільки на Сході будуть здригатись від будь-якого гучного звуку боячись артобстрілу чи бомбардування?

  Невже наші діди та прадіди саме за це гинули на Дніпрових плесах, визволяючи Херсон? Невже і справді Георг Гегель був правий, стверджуючи, що історія нас нічому не вчить?

  Може вже настав час замислитись і вшановуючи пам’ять визволителів Херсона, визволителів України, згуртуватись і зробити усе можливе аби зупинити загрозу повторення нової страшної війни, що нависла над нами…

Лариса Виселко